Замерзла я, втомилася сама,

Втомилася від суперчок, колотнечі.
Давно минула і закінчилась зима,
Та не минула тінь незгод і ворожнечі.
Мене із середини споживає щось і їсть,
Я відчуваю в собі дивну порожнечу.
Роздратування викликає злість,
Приносить студінь, емоційну холоднечу.
Втрачаю втіху, спокій, насолоду.
А небо уночі, як чорна темінь і без зір.
Здригаюся без світла через прохолоду,
Сприймаю каяття душі, як докір, перекір.
І зорі вже не світять, і місяць вже не світлий,
І квіти так не пахнуть, не тішать зір очей.
Кохання і любові образ згас і почорнілий.
Утратила чуття беззоряних ночей.
Ковтає неспокійність всі барви життєві,
Ковтнула почуття і мої сприйняття.
Емоції пропали, чутливість серцева.
Здається, що замре скоро в мені життя.
1.07.2026Г.Поважняк